закрыть
Вітаємо!

Приєднуйтесь до нас на facebook!
ЧільнаЗавітатиТрадиційне весілля

Традиційне весілля

«Просили батько, просила мати...»

Альт

Традиційне весілля

Перший день весілля

Молодечий вечір, або дівич-вечір. Свято для молодих на 5 дій.

Перший день весілля — це затишне свято для наречених, дружок та бояр.

Горіла Сосна і Явір,
Сподобав мі ся кавалір.

П

ерший день весілля — це затишне свято для наречених, дружок та бояр. Сьогодні зберуться лише найближчі люди і цілком присвятять час передвесільним обрядам та підготовці до надважливого завтрашнього дня.

В уявленнях наших предків важалось, що у моменти значних починань, таких, як народження, або перехід у новий статус, людина є дуже вразливою до впливу злих сил. Аби відлякати зле, дотримувались певних обрядодій. Як то прощання молодят з дівуванням та парубкуванням і виготовлення весільних оберегів — короваю, «долі», «хлібних родичів», весільних свічок окремо для нареченої і нареченого.

1. Випікаємо коровай

Найперше йдемо до клуні, обмолочуємо на току снопа пшениці і мелемо борошна стільки, щоб було вдоста.

Молоді мелють борошно на весільний коровай

Молоді мелють борошно на весільний коровай.

Збираємося у хаті молодої і замішуємо тісто у хлібній діжі. Процесом випікання короваю керують наші коровайниці, які співатимуть разом з вами обрядових пісень, щоб коровай вдався високим та смачним, а шлюб — довгим та щасливим.

Добре спечений коровай приверне щасливу долю до молодого подружжя.

Процес випікання короваю — ціле магічне дійство. Тому коровайниці особливо дбають про тісто, допускаючи до замішування лише людей з чистими помислами.

Процес випікання короваю — ціле магічне дійство.

Процес випікання короваю — ціле магічне дійство.

Приміром, перед тим, як саджати коровай до печі, кличуть кучерявого парубка, чи дівчину, аби вона спеціальним віником замела піч, при цьому присутні приспівують:

«Кучерявий піч вимітає, кучерява в піч заглядає…» Вважалось, що кучері, як і всіляка костубатість, відлякує злу силу.

Випікаємо коровай на українському традиційному весіллі на Хуторі Савки

Короваю, короваю, Я тебе прибираю, То вівсом, то калинов, Зі всьов свов родинов.

Також вчиняємо прадавній обряд випікання «долі», записаний дослідниками на Івано-Франківщині. До випікання «хліба-долі» допускались лише жінки, щасливі у подружньому житті. Вони зносили на “долю” борошно, масло, яйця, що символізувало колективну опіку про шлюб молодят.

До випікання «хліба-долі» допускались лише жінки, щасливі у подружньому життіДо випікання “хліба-долі” допускались лише жінки, щасливі у подружньому житті

Світи, місяць, з раю, Нашому короваю, Аби бил коровай красний, Та як сонечко ясний.

.

А на печі Телевай лежить,
А у печі коровай сидить.
Вставай, Телеваю,
Гляди короваю.

Також до коровая випікались «хлібні родичі», що мали охороняти його від наврочування. До захисту весільного хліба долучали також і доброго духа Телевая, захисника домашнього вогнища, який жив на печі:

Символіка короваю пов”язана з культом сонця, місяця, зірок.

Як спечеться коровай – прикрасимо його барвінком, вівсом, калиною, та житніми і пшеничними колосками, що неодмінно зміцнять ваш шлюб,привернуть щастя та добробут. Виносимо його у комору і лишаємо там аж до обряду дарунків молодим, який вчинимо на другий день весілля.

2. Робимо весільні свічки

Свічку прикрашають барвінком та сушеними квітами, обмотують червоною ниткою від злого ока та заносять у комору.

Образи наречених зі свічками знайли відображення у поемі Івана Кочерги «Свіччине весілля».

.

Весільна свічка

Свічку прикрашають барвінком та сушеними квітами, обмотують червоною ниткою від злого ока та кладуть у комору до наступного дня.

Свічка — то є давній оберіг, що своїм корінням сягає давніх язичницьких часів.

У нероздільному зв’язку з хліборобською символікою – випеченням обрядового весільного хліба – перебуває символічне очищення вогнем. Для цього готували весільну свічку.

Найповніше обряд «сукання» весільної свічки збережений на Поліссі, де починають «місити» свічку одразу, як поставлять коровай у піч. Свічку прикрашають барвінком та сушеними квітами, обмотують червоною ниткою від злого ока та заносять у комору.

Шукаючи покровительства у природних стихій люди виказували їм свою прихильність. Звідси беруть початок глибоко символічні обряди перестирибування через вогонь та цебра з водою. Завтра ці свічки нестимуть дівчата-світилки, освічаючи довогу коханню молодих.

3. Прикрашаємо гільце

Дружки наряджають гільце. Традиційне українське весілля

Дружки наряджають гільце. Традиційне українське весілля

Гільцем звуть маленьке деревце або велику зелену гілку (взимку беруть для цього хвойне дерево), що зрубав у лісі сам молодий зі своім дружбою у благословенний час, до полудня.

Гільцем звуть маленьке деревце або велику зелену гілкуГільцем звуть маленьке деревце або велику зелену гілку

Гільцем звуть маленьке деревце або велику зелену гілку

У гуцулів це верховіття сосни з трьома колами гіллячок, завше у парному числі. Гільце втикають у хліб і оздоблюють стрічками, гусячим пір’ям, маленькими пучечками різних квіток, вівсом, калиною, вінкою, рутою тощо, позолочуваними горіхами, яблуками (символ родючості), кольоровими стрічками та запаленими свічками.

Гільце ставили у хліб, а хліб у комору

Гільце ставили у хліб, а хліб у комору

Ставлять його на стіл у кутку навпроти образів. В більшості місцевостей гільце годиться лишати в хаті на ціле весілля. В Галичині його носять перед молодими під час усіх церемоній.

Гільце втикають у хліб і оздоблюють стрічками

Гільце — символічний образ чистоти нареченої.

До приготування «священного дерева», що, очевидно, належить до дуже давнього релігійного культу, підходять з певною урочистістю, яка супроводить кожний акт шлюбного обряду.

Дівочий хор просить спочатку Господа Бога та його святих, далі батька, матір та всіх присутніх на весіллі благословити приготовляти гільце.

Батьки молодої перші починають це, навішуючи оздоби на вершку дерева, інші чіпляють далі, згори донизу, дотримуючи, щодо черги щаблів, порядку відповідно до споріднення та віку кожного.

4. Нареченій розплітають косу

Коса — головний атрибут дівування. Тому одним із перших обрядів, що знаменував перехід дівчини до нової соціальної ролі був обряд

Дівчину садили на вивернутий кожух, що символізував жертовну тварину і за тотемними віруваннями був запорукою майбутнього добробуту. Традиційно косу нареченої починав розплітати її брат (в інших випадках — мати, старша дружка, батько, домовий староста).

При цьому з голови молодої знімались її стрічки, прикраси, які, якщо у неї була молодша сестра вона забирала собі, якщо ні — прикраси кидались на воду.

Потім волосся нареченої знову заплітали. При цьому його мастили медом, вплітаючи часник (як оберіг), зерно (символ нового народження), дорогі монети (знак добробуту), ритуальні рослини — барвінок, руту, чорнобривці тощо, які нерідко перед тим «золотили», тобто розфарбовували золотим кольором, що був символом сонця і виявляв зв´язок із поклонінням небесним світилам.

Заплівши наречену, їй на голову вдягали головний убір, який на різних територіях мав свої відмінності. У сучасному виконанні цей ритуал спростився до вплітання у волосся нареченої барвінку. Завтра наречена вперше одягне намітку, що відповідатиме її новому соціальному статусу.

5. Перший посад молодих

Молоді сідали на вивернутий кожух, під який підкладали жито,

Хата бачила розквіт села, що припав на другу половину XVIII століття.

За великим рахунком цей обряд — прощання з парубоцтвом та дівуванням і вступ до подружнього життя. Молоді сідали на вивернутий кожух, під який підкладали жито, гроші та просили благословення у батьків, старости та усіх присутніх у хаті гостей. По тому вечір перетікав у невелику гостину, а молодята йшли готуватися до другого дня весілля.

Перший день весілля — це свято для вас. Зберіть довкола лише найближчих людей. Крім того це чудове нагода влаштувати колоритну фотосесію. Наш професійний фотограф зробить вдалі кадри і залишить вам на згадку справжню казку.

 

Другий день весілля

День одруження. Свято на 12 дій для молодих та усіх, хто з ними радіє.

Молоді на посаді, весілля

Зранку молоді йшли вінчатися.

Коли коровай спечено та поставлено до комори, гільце стоїть прикрашене, а коса вже давно розплетена — переходили до другого дня весілля. Сьогодні сходилось усі, кого молоді запросили вчора, тобто не багато, не мало, а все село. Адже не запросити на весілля вважалося великою образою.

У наш час, якщо на весілля відводиться один день, ми слідуємо обрядовості другого дугого весільного дня. То що ж це за обряди? Давайте розглянемо їх детальніше.

1. Наряджання молодої

Зранку молоді йшли вінчатися. Після вінчання молода їхала додому і разом з дружками чекала, поки за нею приїде молодий.

2. Весільний поїзд

Світилка зі свічклю у весільному поїзді на традиційному українському весіллі

Світилка зі свічклю у весільному поїзді на традиційному українському весіллі

.

Викуп молодої на українському весіллі

Викуп молодої на українському весіллі

Молодий тим часом збирає ватагу. Весільний поїзд, який вирушав за молодою, складався зі старшого дружби, бояр, світилки та родичів. Хлопця обсипали «на щастя» житом та сушеними фруктами і з піснями та музикою поїзд прямував до хати молодої.

 

Першими на шляху поїзда ставали на воротях двору хлопці з вулиці молодої. Вони вимагали «ворітної» (плати за прохід у двір) та трохи поторгувавшись та одержавши трохи грошей або могорич, хлопці пропускали поїзд далі. Дружки чули і завчасно висипали з хати, загороджували сіни та лишали прочиненим лише вікно у свілиці, щоб молода чула та могла відповідати.

3. Боярине, серце, викуп моє гільце

Боярине, серце, викуп моє гільце

Боярине, серце, викуп моє гільце

Головною задачею молодого є викуп весільного гільця, символа дівування молодої. Тут розпочинався справжній «двобій язикатих Хвесьок» з обох боків.

Дівчата вдавали, ніби зовсім не хочуть віддавати гільце (а з ним і свою подругу), а самі ж хотіли отримати якомого білше дарунків від молодого.

Молодий з гільцем на традиційному українському весіллі

Молодий з гільцем на традиційному українському весіллі

Молодий же торгувався так, ніби не за гільцем прийшов, а просто за хлібом у який його поставили.

Коли згода врешті знайдена, молодого пропускали в сіни, де його з коцюбою перестрівав молодший брат нареченої і просив відкупної за прохід у світлицю.

 

4. Мати зустрічає молодих

Благословіть, мати, короваю бгати

Благословіть, мати, короваю бгати

.

Мати обсипає молодих на добру долю.

Мати обсипає молодих на добру долю.

Молоді підходять до матерів і цілують коровай та «хліб-долю», просять пробачення, якщо у чому завинили та благословення на шлюб. Матір відповідає «Бог благословить!» і обсипає молодят житом.

До речі протягом усього весілля здійснювався цілий ряд обрядів, які втілювали ідею родючості і достатку: обсипання молодих зерном, сушеними фруктами, дрібними грошима, переступання через кожух. Усі вони мали підтекст продовження роду і сягають аж у часи хліборобських вірувань наших предків.

 

5. «Комора»

Обряд комора на весіллі

Колись найстрашніше місце на весіллі — сьогодні найзатишніша локація на фотосесії

.

Обряд комора на весіллі


Обряд «комори» заберігався до 1940-1950-х років здебільшого на Поліссі, Поділлі та Правобережному Середньому Подніпров’ї.

«Комора» була, мабуть, найекстремальнішим обрядом минулого, що слугувала перевірці цнотливості молодої. Проіснував цей звичай аж до середини ХХ сторічча, поступопо трансформувавшись у натяки у вигляді зафарбованої калиною горілки.

Сьогодні, коли відношення до жіночого тіла у суспільстві змінилось, цей обряд зник. Тепер, зайшовши у комору молодята про щось домовляються між собою, запалюють свічки, наречений бере кохану на руки і заносить до світлиці. Після комори дорога лишається тільки вперед, передумати вже не можна.

6. Переїзд нареченої в дім чоловіка

Молодий мав занести наречену на руках через поріг, щоб духи оселі не запідозрили, що у хаті з’явилась нова господиня, а подумали, ніби вона завжди тут була, адже порогу вона не переступала. Це давній обряд, що мав забезпечити прихильність хатніх духів до нової господині.

Молодий заносить наречену на руках через поріг

Молодий заносить наречену на руках через поріг

Батьки обох молодих стрічають пару обсипанням житом та побажаннями на довге життя у коханні, злагоді та достатку. Вважалось, молода тепер остаточно переїхала в дім молодого і від цього моменту вже можна дарувати подарунки їхньому подружжю.

7. Основний посад молодих

Молодих садовили на кожух, всипаний зерном та грішми. Світилка (або матір в деяких регіонах Полісся) заносила з комори свічку та запалювала її на покуті, ніби освічуючи дорогу молодим.

8. Молодий вдягає чоботи

Молодий дарує чоботи на весіллі

Молодий дарує чоботи на весіллі

Пройшовши через усі випрбування і діставшись, врешті, нареченої молодий на радощах дарує їй чоботи, а вона у відповідь — перев’язує милого рушником чи дарує йому сорочку.

9. Скривання молодої

Українське весілля, обряд скривання молодої


Під білий вельон підете.
Під білий вельон, під хусту.
Юж не підеш ти за дружку,
Під білий вельон з квітьями,
Юж не підеш ти з хлопцями.

На ще не так давно непокриті коси молодої свекруха, або й сам молодий, пов’язує намітку. Вчора молода прощалась з дівуванням, а сьогодні переходить у новий для себе статус — жінки, випадаючи з дівочого колективу.

Відтепер вона не мала права ходити з непокритою головою, це сприймалося як великий гріх. За старовинними народними уявленнями, простоволоса заміжня жінка могла накликати хвороби і неврожай.

Молодий знімає вінок з молодої. Традиційне українське весілля

Молодий знімає вінок з молодої. Традиційне українське весілля

.

Молодій в'яжуть намітку. Традиційне українське весілля

Молодій в’яжуть намітку. Традиційне українське весілля

Звісно вони будуть спілкуватись і далі, але молодій вже не ходити не «вулицю» та на вечорниці, а колядувати разом з незаміжніми дівчатами можна буде лише на найближче Різдво.

10. «Митвини» та «биття каші»

В уявленні народу цнотлива молода після шлюбної ночі наділялася неабиякою шлюбною силою, здатною дати багатство та плодючість усьому живому в домі. Тому, щоб розпорошити цю силу по всьому подвір’ю молода проходила через обряд вмивання, або «митвин».

«Де капля води упаде, там пара волів стане».

Аналогічним за смисловим навантаженням був обряд «биття каші». Молодий розбивав горщика, висипаючи кашу у фартух своїй молодій дружині, а вона мала розпорошити кашу по всьому обійстю.

11. Єднання родів

Єднання родів на хлібі. Звичай українського весілля

Єднання родів на хлібі. Звичай українського весілля

Батько вносить коровай та ставить по центру світлиці на хлібну діжу. Усі близькі родичі молодого і молодої стають колом і кладуть одну руку на коровай. Відтепер це новоспечений рід, тож нехай буде таким само гарним і пишний, як і цей коровай.

12. Бгання короваю

Батько крає коровай

Батько крає коровай та роздає гостям по шматку. Навзаєм кожен виказує побажання молодим та підносить дарунки.

Як усі посідають за столи батьки з обох родів, або батько і староста брали ножа і починали краяти коровай. Кожен, кому підносять шматок, мав його певним чином «купити», себто віддячити дарунком, або добрим словом молодятам.

 

Таким чином подію можна розтягти на два дні, або ж вмістити в один.

Якщо ви давно мрієте влаштувати справжнє українське весіллязвертайтесь!

Завжди раді гостям

Про музей

Вільні екскурсії

Спосіб вивчення української культури та історії XVII – XX століть, створений спеціально для вільних людей.

Розваги

Музики

Інструментальний фольклор та народний спів.

Про музей

Оглянути музей

Дізнайтесь більше про музей української ідентичності.

Розваги

Майстер-класи

Мистецтво звільнює уяву, дає душі творити самій.