закрыть
Вітаємо!

Приєднуйтесь до нас на facebook!
ЧільнаУсі новиниРемеслаЯк прати по-колишньому?

Як прати по-колишньому?

Або навіщо до жлукта кидати отулку?

na-richtsi

Як прати по-колишньому?

На Житомирщині так прали ще за мого дитинства, а було це не так давно, якихось 60 років тому. Процес, самі бачите, марудний та тяжкий, особливо для жіночих рук, проте і конопляний чи льоновий одяг випраний у такий спосіб (а іншого способу просто не існулувало), носився довго і дарував здоров’я.

Бо натуральне все було, а не те, що зараз 🙂

На річці / On the river'. Як прали в давнину?

 

Словник

Люба наша Бабуся Валя

Валентина Семенівна, люба наша бабуся Валя.
Стоїть біля самих витоків музею. Вона і головна господиня, і берегиня знань і порадниця на усі випадки життя. Це завдяки їй у нас такі червоні борщі та великі, з кулак, вареники. На екскурсіях розповідає про традиції ткацтва.

Кладка — Невеликий дерев’яний поміст на річці, ставку для прання білизни, полотна тощо.

  • «Молодиці, дівчата попід вербами, в холодочку, з жлуктами золять, на кладках з прачами полотно.. перуть» (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 136);
  • «Він дивився скоса, Через плече на берег: там білизну На кладці прала мати» (Максим Рильський, Мости, 1948, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 172.

 

Прач — Те саме, що праник. Поліно з ручкою для вибивання золи з випраної білизни.

  • По у лиці оддавалася луна, немов десь баби прачами вибивали білизну (Степан Васильченко, II, 1959, 49);
  • Хтось лунко бив прачем по ставу, перучи білизну, і голосний ляскіт летів тихим селом (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 523.

 

Жлукто — діжка без дна, видовбана зі стовбура дерева, в якій золять білизну, полотно.

  • Вона вибрала сорочки з жлукта, пішла на ставок прать (Нечуй-Левицький, II, 1956, 288);
  • Кращі майстри вивезли на продаж свої діжки, відра, кадуби, бодні, жлукта (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 170);
  • * У порівняннях. Круглий, як жлукто. Роман Маркович, хоч і запопадливий до питва, проте щасливої вдачі — він ніколи не впивається (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 537.

 

Зола — Деревний попіл, що використовується для зоління білизни. По суті є чистим лугом.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 679.

 

Отулка – Деталь машини або якогось пристрою, що має осьовий отвір, куди входить інша деталь. Зверніть увагу на автентику першої літери.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 777.

 

Рубéль — Вузька дерев’яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни.

  • Випрали ми сім пар онучок, сушили на кабиці, моя жінка викачала їх рублем та качалкою, щоб м’які були, як пух (Юрій Яновський, I, 1954, 33);
  • Докія кидається до скрині, підіймає важке віко і дістає чисту, трохи прим’яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (Михайло Стельмах, II, 1962, 175).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 892.

Коментарі

  • Завжди раді гостям

    Про музей

    Вільні екскурсії

    Спосіб вивчення української культури та історії XVII – XX століть, створений спеціально для вільних людей.

    Про музей

    Оглянути музей

    Дізнайтесь більше про музей української ідентичності.