Шукаючи квітку щастя

“…Ой на Йвана на Купала,
Там Марія купалася,
Ой на Йвана на Купала,
Там з Іваном вінчалася …”

В суботу 3 липня на Хуторі Савки відбулося святкування давнього язичницького свята – Купала, що за своєю суттю є “куполом” себто зенітом літа. Купало має прадавню, ба навіть, тисячолітню історію святкування.

Саме у цей загадковий день обрядові танці переплітаються з нічними містеріями, правда розчиняється у міфах, а по землі, за переказами старих людей, ходить людське щастя. Але по темних хащах вже зачаїлась темна сила – мавки і відьми, русалки і потерчата, вовкулаки і перевертні.

Відважні сміливці намагаються цієї ночі знайти квітку щастя, знайти казкові багатства і справжнє кохання. Дівчата, пускаючи вінки, уважно спостерігають як ті попливуть і гадають якою буде їхня доля.

Купальський вінок плели з польового різнотрав'я. Він має бути пишним і розлогим.

Плетучи вінок

Купальський вінок

Серед літньої краси

До схід сонця дівчата виходили в поле збирати трав собі на вінки. Кожна рослина мала своє особливе значення – тому вплести у вінок намагалися і материнку, і барвінок, і чебрець, і медянку, і ромашки, і волошки. Під час хороводів дівчата вдягали свої вінки, а після “вогняних” обрядів йшли пускати їх на воду.

На Купала дівчата водили "кривого танця", "заплітали Шума" та грали в літні ігри

Гра "заплітання Шума"

Фрагмент гри

Марена

Ввечері на Купала заведено було наряджати і спалювати “гільце”, водити хороводи довкола “Марени” та стрибати через багаття. Вода й вогонь – не лише ключові атрибути свята, а найсильніші очищуючі субстанції.

Кожен, хто стрибав через багаття – духовно очищувався (звісно якщо щиро вірив у це) чи зміцнював духовний зв’язок з тією людиною, разом з якою взявшись за руки стрибав. А ще у цей день спуском вогненного колеса відмічали поворот Сонця на зиму.

Зліва - палаюче гільце, а праворуч горить багаття, через яке невдовзі стрибатимуть.

Свято Купала

Гра "Струмочок"

Вогненне колесо

Дякую всім, хто прийшов, разом з вами ми створили просто незабутню атмосферу. Ви молодці! Нам завжди приємно бачити радісні натхненні очі.

Особисто я ще більше полюбив свято Купала – це дійсно невичерпний колодязь етнічної творчості. В 2011 з Божою допомогою будемо намагатись збільшити масштаби обрядодійств.

P.S.: Повний фоторепортаж знаходьте тут.