День Купала – це старовинне свято молодості, яке виникло ще за язичницьких часів і в своїй основі має культ Сонця, вогню та води. Головними обрядами свята є гадання на судженого, стрибання через вогнище. Внаслідок злиття християнських і язичницьких традицій й утворилося свято Івана Купала.

Святий Юрій відмикає небо й землю, випускає на волю буйство зелені. Здавна вважається покровителем хліборобів і скотарів, а також вовків та змій. Роса зібрана зранку взагалі може сліпому зір повернути а дівчині красу подарувати.

Після вдалих розвідок родина парубка посилала сватів. Дізнайтесь що говорили у хаті молодої? Що отримував хлопець по закінченню обряду? Чи могла свататись дівчина? Та хто приймав рішення обміняти хліб?

«Запити», «допити» або «визнаванки» були першим обов’язковим весільним обрядом. Їх головною метою було розвідати ситуацію “у таборі нареченої”, щоб даремно не отримати гарбуза на сватанні.

Дівчата змалечку готували весільний посаг. Кожній дівчині належало надбати повну скриню рушників, різноманітних хусток та сорочок. Які вимоги ставилися громадою до парубків, та якими були особливості дошлюбного спілкування молоді? Про це детальніше.

За давніх часів, шлюб не був аж надто урочистим, і гучна весільна обрядовість зводилася до того, що хлопець просто викрадав дівчину, яку хотів мати за дружину. Така форма шлюбу була характерна для всіх давніх слов’ян. Звідки беруть початок сучасні українські весільні обряди?

Поки не пройшла хвиля творчості і не настала сесія – вирішив розробити нові візитівки. За рік дизайн старих уже дещо приївся, деякі моменти переосмислив наново, та й ми вже, в кінці кінців, “Хутір Савки”, а на старих ще й досі майоріла “Хата Савки”. Концепція дизайну – етно-мінімалізм.

Великдень вважається найважливішим християнським святом, що символізує радість з приводу перемоги Ісуса Христа над смертю. У той же час паска і писанка є невід’ємними атрибутами свята. А це звичаєва спадщина кількатисячолітньої давнини. Про це і піде мова у дописі.

Закликання весни здавна вважалося святом нового життя. У ці дні не лише водили хороводи, співали веснянки і гаївки, грали в «Довгої лози», «Котика і мишку», «Подоляночку», а й закликали пташок з Ірию, щоб ті на своїх крилах принесли тепло.

15 лютого Зима, яка в народній уяві поставала старою бабою, вперше зустрічається з Літом, гарною, рум’яною дівчиною. Корені цього свята уходять у сиву давнину. Цей день відомий як Стрічення, Стріщення, Громниці, Зимобор.

Шановне товариство, до вашої уваги короткий опис кожної зі страв, якими ми, залежно від меню, частуватимемо вас на гостинах.

Колись в Україні існували по наших селах та дрібних містечках дівочі та парубочі громади. На чолі дівочої громади стояла старша дівка — називали її отаманшею. На чолі парубочої громади був старший парубок — отаман.

Зараз ми напевне не знаємо яке значення мають перші у житті дитини пострижини. Проте насправді це досить важливий, наділений особливим смислом обряд, який вводив дитину до поколінь роду. Давайте копнемо глибше разом з вами.

Звичай обманювати в день першого квітня існує майже в усій Європі й Азії. Початок цього звичаю губиться в сутінках старовини. Але яке відношення до нього мають українці?

В Україні існує вірування, що ходити під відкритим небом з непокритою головою гріх для чесного чоловіка. За нашими звичаями, ходити з непокритою головою можна лише на похо­ронах та біля церкви. В хаті ж навпаки, переступаючи поріг, треба скинути шапку.

Перше голення — перехід від юнацтва до стану дорослого чоловіка. При першому голенні брили тільки бороду, а вуса, як ознака зрілости, залишалися. Ще в геть­манській Україні та на Слобожанщині перше голення бороди було врочистою церемонією, яку гарно описав Квітка-Основ’я-ненко у повісті «Пан Халявський».

До Першої Світової війни в Україні чоловіки та парубки знали аж чотири способи підстригати своє волосся: «у кружок», «до за­каблука», «під скопку» та «під польку». Дехто з старих людей в Ук­раїні ще й досі, сміючись, розповідає, як то колись сільські цирульники, підстригаючи козака, насаджували йому на голову макітру і ножицями обрізали все волосся, яке визирало з-під цієї посудини.

Для нового житла намагались знайти таке місце, яке мало задовольняти цілий ряд вимог, а при самому будівництві намагалися закласти не лише міцні підвалини, а й не менш міцні основи майбутнього родинного життя.

Нещодавно у нашому музеї з’явився ще один цікавий експонат. Цей колоподібний дідух називається Семиярило і за віруваннями наших предків має особливу силу саме у день Купала – 21 червня, бо об’єднує у собі силу аж семи сонць.