День святого Юрія

Юрій Змієборець, він же Георгій (з лат. Georgius – «землероб, хлібороб»), Юрай-Рай, Ирій, Єгор, Георгій Побідоносець, Юрій Побідник, Єгорій Хоробрий — персонаж з давньої міфології і фольклору, пізніше християнський святий, день якого відзначають 6 травня. Здавна вважався покровителем хліборобів і скотарів. День Юрія – 6 травня.

Характерно, що культ громовержця Перуна більш сильним виявився на Півдні Русі, ближче до центру державності, що і спричинило більшу популярність в Україні св. Георгія, на якого частково перенесені риси Перуна, порівняно зі св. Миколою, надзвичайно популярним на півночі східнослов’янського світу.

Вважається, що цього дня починає співати соловей і кувати зозуля. Святий Юрій відмикає небо й землю, випускає на волю росу й рослини. У народній творчості Юрій — уособлення весни протиставляється святому Дмитрові — уособленню зими.

Роса в цей день має надзвичайні цілющі властивості: старі люди кажуть, що вона може сліпому зір повернути, дівчині красу подарувати, а якщо зібраною до сходу сонця росою окропити свійську птицю, то добре плодитиметься.

Святий Юрій

Юрій Змієборець

Георгій Побідоносець

Святий Єгорій

Вважалося, що св. Юрій впливає на зміни Місяця. Він начебто має завісу, котру то опускає, то піднімає, від того Місяця стає більше або менше. У цей день вшановували змій, які вперше виповзають зі своїх гнізд після зимового сну.

За часів язичництва Юріїв день був великим святом у народі. Воно завершувало цілу низку аграрно-магічних обрядів, пов’язаних із заклинанням родючості природи.

Зустріч весни, перша оранка під ярові, посів ярових, перший вигін худоби — ось комплекс весняних обрядів, пов’язаних з іменами богині Всесвіту Лади та її доньки Лелі.

У деяких місцевостях у день св. Юрія листям і квітами заквітчували молодого юнака. В одній руці він тримав запалений факел, у другій—пиріг. У супроводі дівчат, які виконували обрядові пісні, виходили на хлібні поля. Там запалювали хмиз, розкладений колом, а посередині клали пиріг.

Роса на Юрія має цілющі властивості

У цей день за старих часів по всій Україні люди влаштовували обхід полів. Робити це звичай велів усією громадою, на полі правили службу Божу, молилися за врожай. Обходини мають проводитися до сходу сонця. За народними повір’ями позитивно вплине на врожай закопана крашанка, що лишилася після Великодня. Потім кожна родина повертається додому й сідає до обіднього столу.

У деяких регіонах України обідати прийнято прямо в полі. Після обіду починаються розваги дітей і молоді. Вважається, що якщо дитина покачається по озимих посівах, то буде здоровою та сильною. Поки дівчата водять хороводи, хлопці намагаються підстрибнути якнайвище: начебто наскільки високо підстрибнеш, настільки й пшениця підніметься. Дослідники народних традицій схиляються до думки, що обід у полі — це залишок обряду весняного жертвоприношення більшості народів Європи.

Одне з найважливіших дійств цього дня — вигін худоби на росу. Бажано поганяти свійських тварин свяченою вербою. Ще давні індуси практикували використання гілок священного дерева: у цьому разі корови ставали молочнішими та пліднішими. Вважається, що така процедура має магічну дію — свійські тварини очищуються від впливу злих сил.

В Україні і Литві вовків називали або «хортами святого Юрія», або «Юрієвими собаками». Вовки їдять тільки те, що вкаже їм св. Юрій. «Що у вовка в зубах, те Єгорій дав», — говорить народне прислів’я. Св. Юрій призначає в поживу не тільки тварин, а й людей: так народ пояснює випадки їх розтерзання вовками.

У предків існували численні повір’я про зміїв, що літають, скачуть на Сонце і Місяць (затемнення світил), поїдають зорі на небі, пожирають людей, випивають воду з рік та ін. Подібні мотиви знаходимо і у грецьких міфах про Аполлона, першим подвигом якого було вбивство змія.

Свято Юрія супроводжувалось гаївками

О. Партицький приєднується до думки А.Фамінцина, що св. Юрія з давніх давен слов’яни вшановували десь на рівні бога світла Білобога, а св. Георгій як переможець дракона є якоюсь мірою Геркулесом із християнським забарвленням.

Хоча інші дослідники мають дані, що язичницький Юрій також убивав списом «гадів і гадинь і сливнів». У народних казках святий Юрій — герой-воїн. Саме з казок і легенд він потрапив до розряду христи­янських святих. У мистецтво України образ Юрія-воїна прийшов із Візантії. У домонгольський період (XI—XII ст.) ікона св. Юрія належала до великокняжого середовища.

У перших віках нашої ери острів Хортиця називали островом св. Георгія. На теренах Запоріжжя були широко відомі: некрополь скіфських царів — Геррос, безмежжя дніпровської плавні — Гілея, а пізніше — сповнене незагнузданої сили й звитяги Дике Поле і, звичайно, козацька республіка Запорізька Січ.

Вона вперше заснувалася тут, у Хортицьких урочищах. А до того Хортиця всі століття була пантеоном язичницької віри, знаменитим своїми дубами-велетнями. Одним із таких гігантів був священний Хортицький дуб. Оракули і віщуни спілкувалися під ним з Хорсом, Дажбогом, Перуном.

Сюди доходили і далекі віщування Дельфійської піфії, котрі прибували сюди з грецькими трієрами, навантаженими граціозними амфорами з оливою і вином. На думку греків, цей священний дуб ріс на острові св. Георгія завжди.

____________________________________

Лише уявіть, на святі Юрія можна побувати 8 травня 2010! Детальніше тут.